Історія закладу освіти

Будинок для майбутньої школи був розташований на території сучасного парку. Мав одну класну кімнату та кілька кімнат для вчителя. Біля будинку були розмішені колодязь та сарай. Уперше закінчили школу 30 чоловік; серед них - одна дівчина. Це був перший крок уперед в освіті нашого села. Та пізніше приміщення було продане купцю Шевченку. Той перебудував його на шинок.

Хто знає, як склалася б доля освіти в нашому селі, коли б не кошти, які виділили місцеві органи самоврядування на побудову нового приміщення для школи з громадського лісу. Будинок був збудований на сучасній вулиці Заліській 1, було це в 1899 році.

Школа мала три класні кімнати і три квартири для вчителів. Це було велике досягнення для майже чотиритисячного населення Димерки. До 1905 року строк навчання в школі був трирічний.

Протягом 1905 - 1907рр. - строк навчання був продовжений на один рік. У 1905р. школу відвідав інспектор народних училищ. 3 того часу збереглась записка: “Учнів – 113, в тому числі 6 дівчат. Педагогів - 3." Пройшов рік, той самий інспектор народних училищ відвідав школу і записав: "Учнів - 82. Решта були змушені залишити навчання. Книг у бібліотеці та навчального приладдя не додалося.”

Значних змін у нашому селі в 20-х роках в освітній галузі не сталося. Про зміни, що стались в освіті нашого села говорять матеріали передвоєнної преси, спогади вчителів, ветеранів. У селі велося будівництво неповної середньої школи та початкової. Взагалі учбові заклади були розкидані по всьому селу. Наприкінці 30-х років у школі налічувалось 1518 учнів. Учителів було 48 осіб. Директором школи був Чечітко Григорій Михайлович.

Школа працювала в три зміни. Вчителька Ольга Іванівна Бесядовська згадує: "У першу зміну вчителі працювали з молодшими класами, у другу зміну - зі старшими, а в третю зміну було організовано лікнеп. Старших класів було 8, а молодших - лише 3." У пам'яті односельчан назавжди залишаться імена тих, хто проводив їх вузькими стежинками освіти. З розмови з О.І.Бесядовською дізнаємось: "Учителями молодших класів були Клейн Людмила Петрівна, Чередніченко Ніна Василівна, Черневська Олександра Іванівна, Богомаз Галина Іванівна та інші.

Імена вчителів старших класів довоєнної Великодимерської середньої школи: Бесядовська Олександра Станіславівна, Собаченко Лідія Людвигівна, Дієспоров Сергій Іванович, Прима Олександра Семенівна, Собаченко Олександр Іванови, Барабанюк Микола Павлович, Волинко Кость Васильович та інші. Протягом років війни діти не ходили до школи, тому після закінчення війни кількість учнів зросла в декілька раз. У класах навчалось по 40 учнів, не вистачало класних кімнат. У перший клас пішли діти різних років народження.

Усі ці недоліки впливали на успішність учнів. У 1947-1952 рр. почалося будівництво нової школи. Школа будувалась до 1952 року за кошти населення села. Лише з 1952 до 1957 року приміщення добудовувалось за державні кошти. Приміщення знаходилось по вул. Заліській. Директором школи з 1954 до 1958 року був Шкарбутко Нікіфор Олександрович.

/Files/images/ist1.jpg

Учитель-пенсіонер Драний В.К. згадує: "У школу прийшли нові педагоги : Курішко Софія Петрівна, Винарська Ніна Михайлівна, Галицька Марія Федотівна, Кузьменко Тамара Григорівна, Любович Костянтин Павлович, Корнієнко Алла Іванівна, Шеляг Юхим Петрович, Межинська Раїса Трохимівна, Женба Галина Юр'ївна та інші. У 1954р. відбувся перший випуск після війни.

У 1972 р. кількість учнів збільшилась до 2000. Навчання проводилось у дві зміни. При цьому використовували старі шкільні приміщення. Класи не відповідали санітарно-гігієнічним нормам.

Життя потребувало нового приміщення для школи. Директором був Кумейко Володимир Ісакович.

Були видані кошти на будівництво нової школи.

/Files/images/ist2.jpg

З розмови з Кумейком В.І дізнаємося: "За проектом цієї школи я їздив до Новосибірська, де працював проектний інститут." Почалося будівництво нової школи. Допомагали в будівництві вчителі, старшокласники, учні школи.

На 1 вересня 1975 р. приміщення не було готове, але відкриття відбулося. Згодом учні вчились в старій школі, а нове приміщення добудовувалось. Нова школа - триповерхове приміщення. Тут знаходиться їдальня, актовий зал, шкільна бібліотека та спортивний зал. Біля школи знаходився спортивний майданчик. На 1975 р. в Україні такої школи не було жодної.

У 1975 - 1979 рр. багато праці було вкладено на благоустрій та озеленення шкільної території. Було розбито клумби, насаджено кленовий парк біля нової школи.

У 80-ті рр. був створений музей бойової і трудової слави. Багато уваги музею приділяв Кеденко Микола Макарович - директор школи. Було відкрито пам'ятний знак на честь загиблих односельчан, страчених фашистами на території школи в 1942 році. У 1977 р. учні школи переходять на кабінетну систему.

Під керівництвом нового директора – Нещимного Миколи Михайловича у 1992 р. у школі створюється комп'ютерний клас, найкращий у Броварському районі. Здійснюється оснащення закладу сучасним навчальним обладнанням.

Крім того, у 1997 р. були започатковані курси водіїв для учнів 10-11 класів, які стали основою центру допрофесійної та професійної підготовки.

У 2001 році розпорядженням Броварської районної державної адміністрації створено Великодимерський середній загальноосвітній навчально-виховний комплекс у складі: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, ліцею, та центру допрофесійної підготовки.


Ліцей – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня природничо-математичного та філологічного профілю.

/Files/images/ist4.jpg














1 вересня 2017 року відбулася реорганізація навчально-виховного комплексу у Великодимерське навчально-виховне об’єднання Броварського району Київської області у складі: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, ліцею, дошкільних навчальних закладів "Барвінок" та "Журавлик".

Кiлькiсть переглядiв: 117